ПЕРСОНАЛії: Л. Писаренко

 

 


ЛЕОНІД ПИСАРЕНКО
заслужений художник УРСР
(1907 - 1979)

збільшити


Відомий театральний художник Леонід Опанасович Писаренко народився 10 березня 1907 року на станції Знам'янка (тепер Кіровоградської області) в родині машиніста-залізничника. В юні роки працював помічником слюсаря, а перші мистецькі кроки майбутнього художника були пов'язані з малюванням плакатів для клубів.

Вступивши у 1931 році до Харківського художнього інституту, Л.Писаренко назавжди присвячує свою творчу діяльність театрові. Навчання у видатного майстра театрально-декораційного мистецтва професора О.В.Хвостенка-Хвостова і професора Б.В.Косарєва стало міцним підгрунтям для подальшої творчості митця, зумовило філософське розуміння завдань художника в театрі і значення сценічного мистецтва в їх вирішенні.
Після закінчення інституту у 1936 році Л.Писаренко стає художником Харківського театру юного глядача. Оформлення вистав "Педагогічна поема", "Казки Пушкіна" і "Червона шапочка" на сцені цього театру виявило творчу зрілість молодого художника, привертало увагу глядача цілісністю, свіжістю образного рішення.

Війна перервала на шість років роботу Л.Писаренка в театрі. В 1941 році художник добровільно стає на захист Вітчизни. 24 червня, вже на третій день війни, він був призначений командиром стрілецького взводу. Весь свій бойовий шлях пройшов стройовим офіцером. Природній оптимізм, почуття гумору, людяність і чесність, вірність моральним принципам допомогли йому пережити воєнне лихоліття, гідно витримати бойові випробування. Гвардії майор бронетанкових військ Л.Писаренко брав участь у звільненні Прибалтики, Манчжурії і Кореї, його воєнний шлях закінчився у Порт-Артурі (Китай). За участь у бойових діях був нагороджений сімома урядовими нагородами і отримав кілька подяк від командування.

збільшити

Ескіз декорації.
"Лісова пісня" Л.Українки.
Київський ТЮГ
(зараз Театр на Липках),
1948 р.

Під час коротких фронтових хвилин спочинку блокнот художника поповнювався етюдами, воєнними зарисовками, хоч і нечисленними. За роки війни художнику вдалося зробити лише 13 начерків олівцем (альбом зберігається в Київському Музеї Великої Вітчизняної війни) і кілька портретів своїх однополчан.

Демобілізувавшись у 1947 році Л.Писаренко повертається до Києва, до театру. Він стає головним художником Республіканського театру юного глядача, де працює протягом 20 років. Можна сказати, що в ті роки кияни стали свідками нового народження Київського ТЮГу. В цьому є значна частина натхненної праці Л.Писаренка. Талантові митця стає підвладним драматургічний репертуар широкого діапазону, все більше виявляється індивідуальне творче обличчя театру завдяки високому рівню образотворчого рішення вистав. Одностайно схвальні відгуки глядачів, преси здобувають спектаклі: "Лісова пісня" Л.Українки, "Платон Кречет" О.Корнійчука, "Вій, вітерець" Я.Райніса, "Нескорена полтавчанка" П.Лубенського, "Дванадцять місяців" С. Маршака, "Я хочу додому" С.Михалкова.

збільшити

Ескіз костюму Мавки.
"Лісова пісня"
Л.Українки.
Київський ТЮГ
(зараз Театр на Липках),
1948 р

З середини 1950-х років митець співпрацює й з іншими провідними театрами України. Широке громадське визнання здобули його оформлення вистав у Київському академічному українському драматичному театрі ім.І.Франка: "Де тирса шуміла" А.Шияна, "Марина" М.Зарудного, "Зупиніться" І.Рачади, "Міщанин-шляхтич" Ж.Мольєра. В роботі над виставою "Міщанин-шляхтич", прем'єра якої відбулась у 1956 році, художник не прагнув оживити галантно-помпезний стиль Людовіка ХІV. Сценографічне вирішення вистави увібрало в себе іронічну концентрацію рис цієї епохи. Цікава будова зорового образу вистави, що яскраво простежується в макеті, де широка панорама міста ніби уособлює всю мольєрівську Францію, оточує і замикає сценічний простір, разом з тим відокремлюючи і конкретизуючи місце дії. Лаконічна стислість художньої мови сценографії вистави "Міщанин-шляхтич" підтримувала загострену і динамічну драматургію п'єси, наближувала персонажів ХVІІ століття до сучасного глядача, надавала простір акторській і режисерській фантазії.



збільшити

Ескіз костюмів
Андрія і Назара.
"Марина"
М.Зарудного.
Київський ТЮГ
(зараз Театр на Липках),
1962 р

Майже одночасно з роботою над "Міщанином-шляхтичем" Л.Писаренко у співавторстві з художницею Г.Нестеровською створює для Київського академічного ордена Леніна театру опери та балету ім.Т.Г.Шевченка ескізи декорацій до балету Г.Жуковського "Ростислава". В декораціях до балету сувора стриманість епосу поєдналася з ліричними пейзажами і романтично розробленими фрагментами давньоруської архітектури, - особливо це позначалось у картині "Місто русичів".

Таким чином казково-романтичний ракурс живописного висвітлення російських легенд, покладених в основу лібретто балету, вживлювався в загальний епічно-баладний задум вистави. Балетні костюми, створені за ескізами Г.Нестеровської, надавали виставі додаткового виразного пластичного звучання, розкривали внутрішнє життя персонажа і емоційно характеризували образ.

збільшити

Ескіз костюму Журдена
"Міщанин-шляхтич"
Ж.-Б.Мольєра.
Київський академічний
український драматичний
театр ім. І.Франка,
1956 р.



Важливою сторінкою біографії художника була праця над творами української музичної класики, - операми М.Лисенка "Енеїда" і "Різдвяна ніч" на сцені Київського академічного ордена Леніна театру опери та балету ім.Т.Г.Шевченка. Оформлення до цих вистав створювалося у співавторстві з художницею Г.Нестеровською. Майстром сценографічного втілення характерних стилістичних рис вистави художник особливо проявив себе в роботі над оперою М.Лисенка "Енеїда". Це було перше яскраве сценічне розкриття і друге народження цієї опери в постановці 1957 року. Широта застосованих образотворчих виражальних засобів, великий діапазон їх сценічного втілення, і, головне, синтетичний характер застосування елементів українського народного побуту поряд з гротескними псевдоантичними статуями, порталами з колонами становлять в історії українського театрально-декораційного мистецтва своєрідне явище. Травестійність бурсацьких вистав, елементи старовинного українського вертепу, бурлеск "перелицьованого" І.Котляревським твору Вергілія і опоетизований музикою М.Лисенка народний епос знайшли своє яскраве втілення в сюїті ескізів декорацій і костюмів до опери.

У роботі над сценографією опери "Різдвяна ніч" Л.Писаренко поєднав цілком нове за принципом прочитання гоголівського оповідання і партитури М.Лисенка з поетично-живописним рішенням, де українська природа, розквітчана зимовими візерунками, замріяно-казкова ніч стають теж одними з головних персонажів вистави. Художник конкретизує вміло використаними деталями народного побуту і вирішеним локальним колоритом фон дії, зоровий образ, досягаючи внутрішньої поліфонічності сценографічного задуму.

В останніх театральних роботах митця - "У пущі" Л.Українки, "Суд матері" І.Рачади, "Дочка Росії" Л.Чередниченка, "Рожеве павутиння" Я.Мамонтова, "Місто красивих" І.Радченка - яскраво виявилося прагнення до масштабного і одночасно лаконічного сценографічного втілення ідей драматургії. Темпераментність сценічних образів художник сполучає з витонченістю і динамічністю композиції, вирішуючи цим одне з найважливіших естетичних завдань сучасного театру. У своїх кращих роботах Л.Писаренко досягає публіцистичності оформлення, синтезуючи риси відтворюваної епохи і створюючи емоційну атмосферу вистави.

збільшити

Ескіз декорації.
"Місто красивих"
І.Pадченка.
Запорізький український
музично-драматичний театр,
1972 р.

Ті, хто співпрацював з Л.Писаренком, відзначали його величезну працьовитість, скрупульозність і вимогливість художника. До багатьох ескізів він виконував по 40-50 маленьких ескізів-розробок розміром 5х5 см і лише після цього знаходив потрібне рішення. Митець уважно ставився до робіт народних майстрів, постійно збирав художні й декоративні вироби, широко використовував народні традиції у своїй творчості, декораціях і костюмах театральних персонажів. До кожної вистави Л.Писаренко знаходив своє, оригінальне художнє вирішення.

Леонід Опанасович любив подорожувати. Його поїздки пов'язані не тільки з роботою в театрах інших міст, - це й етюди на вінничині, чернігівщині, Кавказі. Під час тривалої подорожі пароплавом по Єнісею зроблені вдалі замальовки й етюди. Велика географічна широта, враження від поїздок втілені в його станкових роботах - це в певній мірі ілюстрація до творчої біографії митця. Розкриваючи велич панорами будівництва Красноярської ГЕС, оспівуючи сувору природу Сибіру, художник не акцентує увагу глядача на екзотичних принадах віддалених куточків країни, а розповідає про підвладність природи людській праці й розуму.

Різноманітністю, багатством тем ваблять глядача й живопис та графіка Л.Писаренка. Героїка сучасності і Вітчизняної війни знайшли своєрідне втілення у роботах художника. Образ сучасника у Л.Писаренка завжди пов'язаний з оточуючим людину світом.
1977 року Л.Писаренко був удостоєний звання заслужений художник УРСР. Його художні і сценографічні роботи зберігаються у фондах Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Музеї-архіві Алберті в м. Едмонтоні (Канада), у приватних колекціях та фондах.

 

 

 

Хостинг сайту «Дата-центр Nerus.com»