ПЕРСОНАЛії: Козловський Іван Семенович

 

 


КОЗЛОВСЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ
До 110-річчя від дня народження видатного оперного співака
(11(24) березня 1900 р.- 21 грудня 1993 р.)


 

збільшити
І.Козловський
в ролі Ленського

Народився Іван Семенович в селі Мар'янівка неподалік Білої Церкви під Києвом. Від природи він був обдарований виключно тонким слухом та чудовим голосом. Ще маленьким хлопчиком співав свої улюблені українські пісні. Тому з 8 років його віддали до Києва співати у хорі Софіївського собору.

Трохи пізніше прийшло захоплення театральним мистецтвом. А розпочалось все у Києві з Троїцького Народного Дому, де юний Козловський вперше побачив гру українських акторів. Театральні вистави захопили його настільки, що він сам забажав брати в них участь. Коли ж він вперше побачив видатну українську актрису Марію Заньковецьку (це була роль Харитини з п'єси "Наймичка" Івана Карпенка-Карого), вона настільки вразила його своєю грою, що хлопець надалі вже не пропускав жодної вистави за участю актриси. Заньковецька заволоділа його уявою, вона відкрила йому новий світ, світ мистецтва й театру, який став для нього таким рідним, як і для неї. Іван Семенович згадував: «В мою юнацьку душу назавжди запало відчуття тих радощів і того суму народного, які висловлювала на сцені геніальна актриса. Коли я бачив її на сцені, вона вчила мене, і сприймав я її скоріше не розумом, а палким юнацьким серцем». Захоплення Козловського спрямувало його з глядацької зали прямісінько на сцену, туди, де грала Заньковецька. Щоб бути ближче до неї, Козловський з 15 років почав брати участь у постановках Товариства українських артистів за участю М.Заньковецької, П.Саксаганського під керівництвом І.Мар'яненка як хорист. Марія Заньковецька одразу розгледіла талант юного співака. Почувши його голос, вона сказала Івану Козловському: «Співаєш як соловей, співай людям на радість». І він співав: в хорі університету св. Володимира під керівництвом відомого українського композитора Олександра Кошиця; шліфував свою вокальну майстерність під керівництвом педагогів Київського музично-драматичного інституту ім.Лисенка, в якому навчався у 1917-1919 роках і закінчив з відзнакою.

збільшити
програмка концерту
1925 рік


1920 року він потрапив до Червоної Армії. Служив у Полтаві. Захопившись раз і назавжди театром та співом, Іван Семенович вже не міг не займатись своєю улюбленою справою. Він отримав дозвіл суміщати військову службу з концертною діяльністю, брав участь у постановках Полтавського музично-драматичного театру. Так за спогадами полтавчан, часто можно було бачити стрункого хлопця у військовій формі верхи на коні, прямуючого до театру співати. В його репертуарі того часу партії Петра з «Наталки-Полтавки» і Левка з «Утопленої» М.Лисенка, Ленського з «Євгенія Онєгіна» П.Чайковського, однойменні партії з «Дубровського» Є.Направника, Йонтека з «Гальки» С.Монюшка. У 1924 році співак перейшов до Харківського оперного театру. Дебютував у «Фаусті» і одразу зайняв провідне місце в трупі. Ще через рік він був солістом уже Свердловського оперного театру.

збільшити
програмка концерту
1954 рік


І, нарешті, у 1925 році ім'я Івана Козловського з'явилося на афіші Великого театру в Москві. Він прийшов туди досвідченим оперним співаком. Завдячуючи своєму чудовому, неповторному голосу (широкий, динамічний діапазон - від 75 до 150 децибел) і досвіду, здобутому в українських театрах, Козловський невдовзі став провідним співаком Великої сцени. Він почав багато працювати в театрі, виступати з концертами по країні.

Коли приїжджав на гастролі до Києва, завжди приходив у квартиру № 4 за адресою Велика Васильківська,121, де жила актриса Марія Заньковецька. Пройшло багато років з часу їхньої першої зустрічі. Талант Козловського розквітнув у повній своїй красі і силі, а життя і творчість Заньковецької хилилися до свого завершення. Та вона завжди раділа його приїзду, цікавилася його успіхами, згадувала, як вперше почула його голос. А він сідав за фортепіано і співав її улюблені російські романси, народні пісні і обов'язково арію Ленського.

збільшити
програмка концерту
1960 рік


Працюючи над собою, Козловський вдосконавлював майстерність, з роками його голос досягнув найвищого ступеня віртуозності. На оперній сцені його репертуар був дуже великим. Він складався з близько 50 партій: Ленського, Володимира Галицького у «Князі Ігорі» О.Бородіна, Царя Берендея у «Снігуроньці» М.Римського-Корсакова, Лоенгріна в однойменній опері Р.Вагнера, Принца в опері «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф'єва, Юродивого у «Борисі Годунові» М.Мусоргського та інших. Про створених ним на сцені героїв казали: «вони любили, страждали, їхні почуття були завжди глибокі й проникливі».

збільшити
Худ. М.Кузьмин
І.Козловський
в ролі Індійського гостя
з опери “Садко”
М.Римського-Корсакова



У 1938 році за ініціативою В.І. Немировича-Данченка та під художнім керівництвом І.Козловського був організований Державний ансамбль опери СРСР. Іван Семенович здійснив ряд цікавих постановок опер у концертному виконанні: «Вертер» Ж. Массне, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Орфей» К. Глюка, «Моцарт і Сал'єрі» М. Римського-Корсакова, «Катерина» М. Аркаса, «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні, «Наталка Полтавка» М.Лисенка.

 

У 54 роки співак залишив сцену Великого театру, але своєї концертної діяльності не полишав. У його концертному репертуарі були твори Й-С. Баха, Л. Бетховена, Р. Шумана, М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського, С. Рахманінова, старовинні російські романси і, звичайно, українські народні пісни, які йому були дорогі і близькі протягом всієї його творчої діяльності.

Всі роки, що Іван Семенович жив у Росії, він не поривав зв'зків з Україною. Він записував платівки з українським репертуаром, виступав з оркестром українських народних інструментів, неодноразово приїздив до Канева на могилу Т. Шевченка. У своїй рідній Мар'янівці відкрив на власні кошти музичну школу. Іван Семенович із захопленням працював з маленькими співаками, виступав з дитячим хором. До останніх років життя Козловський багато виступав з концертами, адже все його життя було спрямоване на творчу діяльність, на те, щоб співати для людей.

 

 

 

збільшити
збільшити
І.Козловський
з капелою бандуристів
1954 р


с.Мар’янівка
І.Козловський з хором музичної школи виступає перед ветеранами

 

 

 

Помер Іван Семенович Козловський у Москві у 1993 році, залишивши пам'ять по собі у мільйонах сердець шанувальників.

 

_______________________________________________

 

 

Ім'я І. Козловського пов'язане з будинком, де жила М. Заньковецька, не тільки за її життя, а й з періодом створення музею актриси. Слово артиста було одним з головних серед тих, хто вболівав та опікувався його відродженням. І коли музей Марії Заньковецької отримав своє друге життя і вдруге відкрився 1989 року, Іван Семенович з цієї нагоди надіслав телеграму:

збільшити
І.Козловський
біля будинку М.Заньковецької.
1979 р.


 

“Москва. Срочная. Киев Красноармейская, 121, музей Марии Заньковецкой. Директору Галабутской Голос радости с открьітием музея присоединяю свой, Галина Михайловна. Берите скорее ключи, а то отберут. Добром вспоминаем тех, кто разумному деянию посвятили свой труд, любовь и заботу. Народньїй артист И.Козловский”.

 

_______________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

Хостинг сайту «Дата-центр Nerus.com»