МУЗЕЙ-КВАРТИРА В. КОСЕНКА: Життя і творчість композитора

 


збільшити


Віктор Косенко народився 24 листопада 1896 р. в Петербурзі у сім’ї генерал-майора. Невдовзі Косенки переїжджають до Варшави, де пройшло дитинство та юнацькі роки майбутнього композитора і піаніста. Тут розпочинається і його музичне становлення. По-перше, в атмосфері батьківського дому, де завжди співали українські народні пісні, виконували фортепіанні твори Ф. Шопена, Ф. Шуберта, П. Чайковського та інших; по-друге, в атмосфері яскравого музичного життя Варшави, де хлопець відвідував оперний театр, різноманітні концерти, чув гру видатних піаністів Ф.Бузоні, Й. Гофмана, С. Рахманінова, Ф. Крейслера та спів Ф. Шаляпіна, Л. Собінова, А. Нежданової, С.Крушельницької.

 

В. Косенко навчається у педагогів Юдицького та професора Варшавської консерваторії О. Михайловського. З цього моменту також розпочинається і його композиторська творчість — з’являються кілька прелюдій та марш.

Перша світова війна змушує В.Косенка з матір’ю в 1914-му році переїхати до Санкт-Петербургу, де він навчається в Петербурзькій консерваторії відразу на 2-х факультетах: фортепіанному (клас І. Міклашевської) та композиторському (клас М. Соколова). Ректор консерваторії А. Глазунов висловився так: «Косенко Виктор, вновь поступающий в класс фортепиано И.С. Миклашевской. Прекрасные пианистические и композиторские способности, абсолютный слух. Можно принять в качестве ученика». І. Міклашевська теж добре характеризувала свого учня: «…талантливый музыкант, очень скромний и хорошо воспитанный». В стінах консерваторії Віктор Косенко наполегливо оволодіває музичними науками і здобуває міцні знання. Саме тут закладається теоретична основа його музичних поглядів. У  Петербурзі Косенко знайомиться з музикою О. Скрябіна, Ф. Стравінського, С. Прокоф’єва, К. Дебюссі, Г. Малера, Р. Штрауса. Нові музичні напрямки вплинули на його композиторську творчість. Він пише фортепіанні поеми, прелюдії, мазурку. Його твори можна віднести до Срібного століття академічної української музики. Вони характеризуються музично-стильовими ознаками романтичного та пост-романтичного напрямку. Поєднання кращих досягнень європейської музики з національним українським мелосом — це принцип, яким завжди користуються українські композитори, бо українська академічна музика існує в контексті єдиного європейського процесу.

Після закінчення консерваторії в 1918 р. Косенко переїжджає до рідних у Житомир, який на той час був розвинутим культурним центром Волинської губернії. Там він розгортає велику виконавську, композиторську та педагогічну діяльність. Виступає як соліст і акомпаніатор. За спогадами сучасників, гра Віктора Степановича вражала внутрішньою силою і високим професіоналізмом: блискучою технікою в гармонії з втіленням художнього задуму.

збільшити збільшити
збільшити
В.Косенко
в дитинств

В. Косенко -
гімназіст
В. Косенко -
студент

 

З ініціативи Косенка створюється камерне тріо. До його складу увійшли крім В.Косенка (фортепіано), В. Скороход (скрипка) і В. Коломойцев (віолончель). На квартирі у композитора розпочинаються домашні камерні вечори.

збільшити
Ангеліна
Канеп-Косенко

В Житомирі Віктор Степанович одружується з Ангеліною Володимирівною Канеп (офіційний шлюб датується 1929 р), яка завжди підтримує домашні репетиції, концерти, влаштовуючи гостям гостинний прийом. Камерне тріо швидко набуває популярності. Починаються публічні виступи. Понад 100 концертів дає цей колектив. Виконує тріо Глінки, Рубінштейна, Чайковського, Рахманінова, Танєєва, Гречанінова, Катуара, Бетховена, Шуберта, Шумана, а також, за участю інших музикантів, — квартети, квінтети і секстети Бородіна, Чайковського, Моцарта, Гайдна, Гуммеля, Грига, Дворжака та інших. Віктор Степанович не залишає поза увагою і фортепіанні концерти Чайковського, Рахманінова, Шопена, Гріга. Він виступає як соліст, а оркестр складають житомирські інструменталісти.

збільшити
В. Скороход,
В.Косенко,
В. Коломойцев

Це був плідний і щасливий період у житті Косенка-композитора і людини... Він пише чимало фортепіанних творів і романсів (багато з яких присвячує своїй дружині), інструментальних п’єс, музику для вистав «Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги та «Любов під в’язами» О’Нейля. Раїса Канеп (названа донька) так згадувала про композитора: «Манера писати у нього була дещо своєрідна. Він або ходив, або лежав на канапі — думав. Потім брав нотний папір і записував. Вже після цього підходив до рояля і програвав».

У 1922 р. відбувається перший авторський концерт В.Косенка: програма першого відділення складалася з творів Шопена, Ліста, у другому композитор виконує свої твори. Для Віктора Степановича, його близьких і друзів концерт стає урочистою подією.

Однак композиторові було тісно в Житомирі і 1924-го року з метою розширення своїх творчих зв’язків, за порадою мистецтвознавця О. Тугенхольда, він їде до Москви. Тут знайомиться з М. Мясковським, О. Гедіке, Ф. Блуменфельдом, які підтримали молодого митця. Вперше друкуються фортепіанні твори Косенка: поема, дві поеми-легенди, «Меланхолійний етюд». Наступного року Косенко дає авторський концерт в Москві, де виконуються романси, віолончельна соната, фортепіанні п’єси.

Визнання творчості В.Косенка стає дедалі ширшим. У 1927 р. його запрошують до Харкова (тодішньої столиці України) на кілька авторських концертів. Вони проходять дуже успішно. У пресі з’являються позитивні відгуки. Харківські зустрічі дають поштовх для нових творчих злетів. 1927 р. можна вважати знаковим у творчості композитора, бо вперше в романсах він звертається до сучасної поезії. На слова П. Тичини пише романси «На майдані біля церкви», «Мобілізуються тополі», «Іду з роботи я». Високохудожні, майстерні, вони набувають широкої популярності.

У 1928 р. Українська філармонія пропонує Косенкові та співачці Оксані Колодуб здійснити гастрольну подорож по Донбасу. До програми концертів разом з класичними було включено твори сучасних українських композиторів Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, М. Вериківського, П.Козицького. «Почуваю себе багатшим і добрішим», ...адже робітники, що слухали нас, не мали можливості приїхати на концерти…».

збільшити
Косенко
з учнями

У 1929 р. Косенко переїжджає до Києва, де його запрошують на посаду викладача Музично-драматичного інституту імені М.Лисенка, пізніше реорганізованого у консерваторію. Тут йому дають вести класи спеціального фортепіано, камерного ансамблю, курс аналізу форм на історико-теоретичному та композиторському факультетах. Педагогічною роботою В. Косенко займається із захопленням. «Ми з великою радістю вчилися у Віктора Степановича, — пише Ф. Аерова. — Його уроки ставали святом».

У Києві розширюється коло творчих знайомств композитора. Він зближується з Б Лятошинським, Л. Ревуцьким, І. Паторжинським, М. Литвиненко-Вольгемут. Всі вони високо оцінюють музично-громадську та педагогічну діяльність Віктора Степановича. «Косенко — справжній майстер високої культури, — зазначає Л. Ревуцький. — Він належить до художників, навколо яких створюється та мистецька атмосфера, яка є живим, важливим і дійовим стимулом для творчої роботи. «Відсвіт від його творчої душі, — говорив П. Тичина, — назавжди сонячними освітленнями лишився й на моїй біографії».

Косенко робить ще більш впевнені кроки у своєму творчому житті. Він продовжує писати романси, пісні, фортепіанні п’єси, створює два твори для симфонічного оркестру: «Героїчну увертюру» та поему «Молдавську», пише музику до кінофільму «Останній порт» за п’єсою О. Корнійчука «Загибель ескадри», працює над фортепіанним концертом задумує написати симфонію.

В Києві композитор продовжує активну виконавську діяльність. Його запрошують до журі конкурсів виконавців.

Твори Косенка набувають все ширшу і ширшу популярність, а в 1935 році — раптово... їх вилучено з продажу та виконавства... , а також звідусіль забрано портрети композитора.

З одного боку це був час, коли політика правлячої Комуністичної партії була націлена на освіту широких мас, а з другого боку, коли в Україні панували сталінські репресії, масово знищувалися діячі церкви, науки та культури.

збільшити
В.Косенко за роялем

Пізніше він так скаже своїй дружині: «знаєш Галюшенька, раніше арештують людину, а потім конфіскують її майно, зі мною вийшло інакше і я сам з’явився у розпорядження НКВД». Там обіцяють розібратися, а вже через декілька днів телефонують з радіоцентру з проханням організувати концерт з квартири Віктора Степановича. За таких обставин у 1935 р. відбувається останній прижиттєвий авторський концерт Косенка за участю І. Паторжинського та М. Литвиненко-Вольгемут, що транслюється з квартири композитора на вул. Підвальній (там він мешкав у комуналці).

Після цього Косенко прожив недовго — 3 роки і помер від важкої хвороби 3 жовтня 1938 р. Перед смертю нагороджений особисто М.Хрущовим Орденом Червоного Прапора, а після смерті, в тому ж році, увічнений постановою Уряду: надрукуванням всіх його творів, спорудженням на його могилі пам’ятника, встановленням стипендії ім. В.Косенка для найобдарованіших студентів Київської консерваторії і Житомирського музичного училища, присвоєнням ім’я Косенка цьому училищу, а згодом і Київській музичній школі №3.

 

За рік до смерті відбулася і радісна подія для сім’ї Косенків: вони отримали квартиру на вул. Тимофіївській, 11 (зараз М. Коцюбинського, 9). Віктор Степанович мріяв про продовження домашніх концертів у новій затишній оселі, пригадуючи Житомирський період свого життя. На жаль, мрія композитора здійснилася тільки після його смерті, коли в 1938 р. було відкрито меморіальний кабінет-музей його імені. Ідею подав поет Максим Рильській, а засновницею музею стала Ангелина Володимирівна Канеп-Косенко, дружина композитора.

Пам’ять про видатного українського композитора В.С.Косенка, як і його музика, продовжують жити не тільки в стінах музею, але в усій Україні, і належать вже не тільки їй, але й музичній культурі всього світу.

 

Тетяна Іваницька

 

____________________________

ЛІТЕРАТУРА

Олійник О. В.Косенко, К., 1989;
Олійник О. Фортепіанна творчість В.С.Косенка, К., 1976;
В.С.Косенко. Спогади, листи, вид. 2-е, К.; 1975;
Стецюк Р. Віктор Косенко, К., 1974;
Вахраньов Ю. Фортепіанні етюди В.Косенка, К., 1970;
В.С.Косенко у спогадах сучасників (упор. А. Косенко), К., 1967;
Фільц Б. Фортепіанна творчість В. Косенка, К.1965;
Довженко В. В.С.Косенко, К., 1949;
Івахненко Л. У світі чарівної музики, К., 2007.

 

 

 

 

 

Хостинг сайту «Дата-центр Nerus.com»