м.Київ, вул.Лаврська,9 корп.26

(територія Києво-Печерської лаври)

тел. 280 18 34

Щодня, окрім вт

з 10 до 17:00

Черкашин О.

 

 

 

 

РОМАН ОЛЕКСІЙОВИЧ ЧЕРКАШИН

Вірний лицар театру


 4

Роман Черкашин
кінець 1920-х рр.

16 березня 2006 року українська театральна громадськість відзначила 100-річчя з дня народження Романа Олексійовича Черкашина - актора і режисера березільської школи, видатного педагога.
Творчий шлях Романа Черкашина в українському театрі був довгим, нелегким, але завжди поступальним, сповненим людської та мистецької гідності.

Захоплення театром, як і обдарування юнака, виявилося в клубному драмгуртку містечка Красилів Старокостянтинівського повіту, де він вчителював по закінченні школи. Гуртком керувало подружжя акторів Київського російського театру В.Доморадський та О.Нертовська, які тимчасово покинули столицю, рятуючись від голоду й розрухи 1920-21 рр. Саме зустріч з талановитими майстрами сцени сприяла тому, що Роман Черкашин серйозно замислюється над перспективою отримання театральної освіти та професійної роботи в театрі.

Так 1925-го року Р.Черкашин, "наївний провінціал" (так він сам пише про себе), опинився в Києві та вступив на російське відділення акторського факультету Музично-драматичного інституту ім. М.Лисенка, очолюване відомими режисерами О.Смірновим та О.Смірновою-Іскандер. А наступного, 1926-го року, через закриття російського відділення перейшов на українське, на курс Гната Ігнатовича, актора і режисера Мистецького Об'єднання "Березіль". Згодом, у 1928-му році, після навчання в Київському Муздраміні та Московській студії Ю.Завадського, саме на сцену "Березоля" вийде молоде подружжя акторів Роман Черкашин і Юлія Фоміна. Вийде, щоб залишитися назавжди, переживаючи з театром "Березіль" (з 1935 р. - Харківський український драматичний театр ім. Т.Шевченка) всі його злети й падіння, найкращі та найтяжчі найпохмуріші часи.

 5

Роман Черкашин і Юлія Фоміна
Молоде подружжя,
1928 р.


Молодих акторів в театрі сприйняли одразу. Вони були дивовижно несхожі - темпераментна, ексцентрична, бурхлива Юлія Фоміна і спокійний, зосереджений, стриманий Роман Черкашин, але так само дивовижно вони й доповнювали один одного. У молодій родині панувала безмежна довіра, душевна спільність і велике взаємне кохання. "Наші Ромео і Джульєтта" - так з легкої руки Курбаса називали Черкашина і Фоміну колеги-березільці.

Перші п'ять років роботи в театрі поряд з керівником Лесем Курбасом стали визначальними для формування творчої особистості Романа Черкашина. Всією душею сприйняв він новаторську театральну естетику Курбаса, "експресивний реалізм" як творчий метод театру "Березіль", поєднання складної ідеологічної концепції з гостротою, яскравістю та міцністю форми.

02


Жан - Р. Черкашин
"Невідомі солдати"
Л.Первомайського.
1931 р.


Акторський дебют Р.Черкашина на березільській сцені відбувся у виставі "Алло, на хвилі 477" (текст і постановка молодих березільських режисерів В.Скляренка, П.Балабана, Л.Дубовика під керівництвом Л.Курбаса, 1929 р.). У цій виставі-ревю, де сценки-мініатюри чергувалися з танцювальними епізодами, пантомімами, цирковими номерами, Роман Черкашин виконував музично-ексцентричну роль. А вже наступні ролі молодого актора мають і власні імена-прізвища, і біографію. Поручик Ледоховський у "Заповіті пана Ралка" В.Цимбала (композиція Л.Курбаса, реж. - К.Діхтяренко та В.Скляренко, 1930 р.); революційно налаштований французький моряк Жан у "Невідомих солдатах" Л.Первомайського (реж. В.Скляренко, 1931 р.); замаскований провокатор Каштан у "Плацдармі" М.Ірчана (реж. Б.Балабан, 1932 р.), американський мільйонер Форд у "Народженні Велетня" (текст творчого колективу, реж. - Л.Курбас, 1931 р.), учитель Калинович у виставі "Хазяїн" І.Карпенка-Карого (реж. В.Скляренко, 1932 р.) - такі головні акторські роботи Романа Черкашина перших років його роботи в театрі.

04

Поручик Лєдоховський -
Р.Черкашин
"Заповіт пана Ралка" М.Цимбала. 1930 р.


Перелічені вистави поставлені, в основному, представниками молодшого покоління березільської режисури. За традицією "Березоля" кожен режисер мусив викласти й обгрунтувати свій постановочний план на засіданні режисерського штабу, керованого Лесем Курбасом. На засіданнях точилися найзапекліші суперечки, але після затвердження плану режисер-постановник працював над виставою цілком самостійно. Курбас відвідував репетиції тільки на прохання постановника і завжди обмежувався лаконічними зауваженнями, щоб не підривати його авторитет. Але навіть кілька влучних реплік інколи допомагали режисеру й акторам знайти ключ до образу. Так, прослухавши пристрасні революційні монологи Романа Черкашина в ролі Жана у "Невідомих солдатах", Курбас доброзичливо зауважив, що не треба, щоб на сцені ходили ідеї в штанях. Таким чином мистецький керівник тактовно наголошував на пріоритеті повнокровних, живих характерів перед голим декларуванням. І таких прикладів, таких уроків майстерності - акторської і режисерської - за роки роботи поруч з Лесем Курбасом було немало.

Роман Олексійович Черкашин працював актором у рідному театрі понад 25 років. У 1947 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста України. На жаль, стан здоров'я (періодичні загострення хвороби легенів) заважав акторові активно працювати. Так, наприклад, він не зіграв роль старого безробітного Граси в останній виставі Леся Курбаса "Маклена Граса" 1933 року, на яку був призначений.

08

Поет - Р.Черкашин
"Принц Лутоня"
за В.Курочкіним.
1935 р.




Згодом Черкашин пробує свої сили в режисурі. Коли після звільнення і арешту Курбаса Харківський театр ім. Т.Шевченка очолює Мар'ян Крушельницький, Роман Черкашин стає його правою рукою, роблячи велику частину роботи по підготовці вистав. Серед найбільш значних постановок цього періоду можна назвати "Дай серцю волю - заведе в неволю" М.Кропивницького (1936 р.). Показана вперше на гастролях у Ленінграді, вистава стала сенсацією для театральної громадськості. З етнографічно-побутової мелодрами режисери (Р.Черкашин і М.Крушельницький) зробили народну соціальну драму. Переконливі, повнокровні характери героїв (і головних, і другорядних), майстерна розробка мізансцен, масштабні масові сцени - ось складові безперечного успіху вистави.

06

Буш, гестапівець -
Р.Черкашин
"Очна ставка"
1937 р.


1939 року відбулася прем'єра "Богдана Хмельницького" О.Корнійчука, поставленого також Р.Черкашиним і М.Крушельницьким. Режисери створили по-справжньому героїчну виставу, пройняту атмосферою суворої епічної романтики. Постановку відзначали першокласні акторські роботи - І.Мар'яненка (Богдан Хмельницький), Д.Антоновича (Максим Кривоніс), С.Федорцевої (Соломія). Роман Черкашин у виставі грав дві невеликі характерні ролі - російського посла князя Трубецького та поляка-єзуїта.

Визначними постановками Р.Черкашина у співдружності з М.Крушельницьким у довоєнний період стають також: "Гроза" О.Островського (1938 р.), на роль Катерини призначено двох прекрасних різнопланових виконавиць Валентину Чистякову, актрису лірико-драматичну, та Софію Федорцеву, актрису могутнього трагічного таланту; "Євгенія Гранде" за О. де Бальзаком (1940 р.) - у цій виставі В.Чистякова зіграла одну з кращих своїх ролей. В її Євгенії, мов у калейдоскопі, відбивалося полум'я пристрастей всіх людей, з якими вона вступала в конфлікт. Актриса блискуче відтворила еволюцію образу своєї героїні. Безперечно цікавою й талановитою постановкою Р.Черкашина була "Пушкінська вистава" 1937-го року, присвячена 100-й річниці загибелі великого поета. Це була композиція, вибудувана режисером на тексті "Маленьких трагедій" ("Скупий лицар", "Кам'яний гість") та на поезіях О.Пушкіна. Вищезазначені вистави, які посідали значне місце в репертуарі Харківського театру ім. Т.Шевченка, репрезентують Р.О. Черкашина як талановитого, плідного й різнопланового режисера, творчість якого увібрала в себе кращі традиції березільської школи.

12

А.Міцкевич - Р.Черкашин
Телевистава.

Червень 1941 року шевченківці зустріли на гастролях у Миколаєві. У складі гастрольної трупи були і режисер Роман Черкашин, і актриса Юлія Фоміна. Початок війни зруйнував усі плани. Термінове повернення до Харкова, потім евакуація, яка на тривалий час роз'єднала трупу театру, суворі воєнні будні - Р.Черкашин мандрує разом з театром: Вороніж, Нижній Тагіл, згодом - далека Фергана. Нові постановки ("Фронт" О.Корнійчука, 1942 р.); активна участь у діяльності фронтової бригади театру ім. Т.Шевченка. До Харкова повернулися тільки у 1944-му. І знову - роки плідної творчої праці.

03

Р.Черкашин серед студентів
Харківського інституту мистецтв
1980-ті рр.

1951-го року Р.О.Черкашин стає педагогом Харківського театрального інституту (згодом - Харківський інститут мистецтв ім. І.Котляревського). Він викладає техніку сценічного мовлення, сценічне слово. Сам блискучий читець, Р.Черкашин створює власну методику викладання техніки художнього читання, є автором кількох підручників. "Художнє читання: техніка та логіка мови" (1955 р.), "Робота читця над художнім твором" (1958 р.), "Виразне читання" (1960 р.), "Художнє слово на сцені" (1989 р.). На очолюваній ним кафедрі сценічної мови педагог виховав не одне покоління драматичних акторів, які нині працюють на провідних сценах України. З початку 1950-х і до останніх років життя Роман Черкашин вів активну педагогічну діяльність. Своїм учням майстер прищеплював високу сценічну культуру, художній смак, повагу до слова.

13


М.Верхацький, Ю.Фоміна,
Р.Черкашин, Д.Власюк.
70-річчя заснування Мистецького
об'єднання "Березіль"
1992 р.



Життя Романа Олексійовича Черкашина у мистецтві було плідним, довгим, і завжди гідним. Через роки він проніс, зберіг і передав своїм учням традиції, мистецькі засади театру "Березіль". Життя Р.Черкашина - це приклад непохитної вірності мистецтву, своєму театру, своєму вчителю.

Після смерті Романа Олексійовича 1993 і Юлії Гаврилівни 1996 року їхня дочка, відомий музикознавець Марина Романівна Черкашина-Губаренко, передала родинний архів до фондів Музею театрального, музичного та кіномистецва України. На цих матеріалах до 100-річчя Р.О. Черкашина відкрито виставку, яка репрезентує життя і творчість митця.

 

 

Ірина Мелешкіна, зав.відділу історії театру